0
Wish List 0
Порівняння товарів 0

«Розмова» з Автором

 

Для мене Орест Шот вже відомий Автор, у доробку якого солідна книжка-альбом «Стежками пам’яті. Товариство Лева і Пласт» з дуже цікавим викладом історичного матеріалу         періоду розпаду радянської імперії та здобуття Незалежності України на тлі львівських, і не тільки, подій, а також дві книжки BLOOK оригінальної філософсько-гумористичної серії  «Книжка, що зцілює» Шот в шоці!!! – «Ідентифікація» й  «Штормовий штиль», з окремими частинками яких можна було перетнутися на сторінках Фейсбуку або на сайті https://www.piramidabook.com.ua/shot-orest.

 

Книжка-альбом насправді вражає як своїм зовнішнім оформленням, так і змістовно та способом подачі «живого» історичного матеріалу, до якого Автор мав безпосередній стосунок.

Респект ідеї і її втіленню. Прекрасна дизайнерська робота і дивовижний цікавий матеріал. Відразу зрозуміло, чому в кінці минулого року книжка – альбом «Стежками пам'яті: Товариство Лева і «Пласт» отримала нагороду, а саме 2 місце Конкурсу фінансової підтримки україномовних книжкових видань львівських видавництв, який щорічно проводиться Львівською міською радою з метою забезпечення фондів міських бібліотек кращими зразками літератури та сприяння видавництвам у випуску якісної літератури. Навіть не знаю, чому не перше, однак журі видніше.

Бо це направду чудове видання: представницький формат, суперобкладинка, два лясе під колір розділів, велика кількість рідкісних світлин, якісний папір та друк. Усе продумано до дрібниць. Все на серйозному європейському професійному рівні книговидання.

Альбом сформований з двох великих блоків інформації, дуже вдало виділених кольором: бронзовим і зеленим. Ця колористика зберігається на кожному кроці, на кожній  сторінці книжки.

Перший блок – про Товариство Лева, першу неформальну офіційно зареєстровану організацію в Союзі, яка в кінці 90-их гриміла не лише в Україні, а й далеко поза її межами і членом якої був автор майже з моменту створення.

Другий – про скаутську молодіжну організацію Пласт, до відродження якої мав безпосередній стосунок.

Вже сам вдало поданий зміст книжки доступно розкриває хронологію подій, які передували здобуттю Незалежності України.

Книжка вийшла у 2019 році і має дві присвяти: «до 30-річчя відновлення в Україні організації Пласт», а також «присвячується тим, хто з любов’ю у серці здобував українську державу, і хто сьогодні, постійно працюючи над собою, продовжує титанічну боротьбу за її збереження у цивілізаційному просторі».

Це гарна присвята як конкретним людям, які згадані на сторінках книжки, так і тим, хто і сьогодні не опустив рук і продовжує захищати державу зі зброєю в руках та наповнювати нашу Незалежність конкретним змістом!

Це і про вас – теперішніх захисників України.

Як пише сам автор – це спогади. Його спогади.

«Інколи сухі, інколи емоційні, інколи аж занадто, але точно – правдиві. Спогади про частину життя, пов’язаного з Товариством Лева і «Пластом»… Це спогади про падіння найжорстокішої у світі «імперії зла» і появи держави Україна… Це спогади про простих українців, які творили історію. Багатьох з них уже нема… Це про звичайних хлопців та дівчат, які мали Велич Духу і боролися за свої ідеали… Мали гідність, цінували свободу

і намагалися цим ділитися зі світом…»

Це про людей, які залишились у його серці.

Це про необхідність пам’яті минулого, аби будувати краще майбутнє.

«І це для того, аби знову не робити помилок…».

Навіть і не згадаю, коли так легко та цікаво сприймалось читання передмови до книжки.

Книжка наповнена історичним фактажем і гумором, сумом і тривогою, надією і вірою, а головне – любов’ю.

Мабуть тому і зцілює.

«Тривалий час дотримувався глибокої філософської думки, що допоки людина може не писати, то так і має робити. А як вже несила, то писати мусить:-). Тож вибачайте…» – ось такими перлами розпочинається історичний фоліант.

А далі – перший блок книжки, який відразу відносить кудись у минуле, з бабцею Євою і дідусями Іваном та Федором, мамою Мирославою і татом Романом, сестрою Галиною, дружиною Світланою,  вчителями і викладачами вишу, друзями зі школи, інституту, Товариства Лева, Пласту.

Непомітно опиняєшся в часи «хрущовської відлиги», «брежнєвщини», «перебудови», і раптом, раз – і знову: теща Віра, тесть Микола, син Святослав, невістка Іринка, внучок Орестик, а поміж тим – знову кумедні історії в перемішку з історичними подіями.

І все це з любов’ю і гумором. Легко, просто і якось непомітно автор змалював історичну палітру тих подій, в яких насамперед зростав він сам і його родина, і які передували черговому етапу національно-визвольної боротьби українського народу за свою незалежність. Непомітно в полі зору виникає 1987 рік і зародження неформального руху, а далі, мітингова стихія, культурологічна й духовна діяльність, боротьба за відродження футбольного клубу «Карпати», посилення політичної боротьби, свято Купала 8-9 липня 1989 року, відродження Української Греко-Католицької Церкви, «Живий ланцюг» 22 січня 1990 року, і насамкінець боротьба за владу, вибори народних депутатів СРСР, пізніше УРСР і завершується участю та перемогою в перших місцевих демократичних виборах 1990 року, що ще більше наблизило довгоочікувану та вистраждану незалежність.

Ще однією родзинкою першого блоку є ексклюзивні інтерв’ю з відомими у той час Левами: Орестом Шейкою, Тарасом Стецьківим та Ігорем Марковим, які цікаво діляться з нами своїми думками про ті далекі і тривожні часи.

Другий блок теж розпочинається з витоків, які є підведенням ґрунту для розуміння того, яким чином, і в яких умовах відбувалися перші кроки з відродження скаутської організації Пласт, і яке місце належить Товариству Лева у цьому процесі.

А далі: перші практичні кроки з відродження Пласту, мандрівка на місце загибелі генерала УПА Романа Шухевича, вишкіл та заприсяження в Канаді, продовження пластування, перший юнацький табір «А спробуй!», маленьке східне Джембо, перше юнацьке заприсяження у Сприні, святкування Старого Нового року, свято Весни, перші контакти з Всесвітньою Організацією Скаутського Руху, презентація старшопластунського куреня Карпатські Вовки, юнацькі табори «Усміхнися!» і «Львівські відьмочки», фестиваль «Червона Рута - 1991» у Запоріжжі, вечір інтимної лірики, робота в ПК імені Гната Хоткевича, Ювілейна Міжкрайова Пластова Зустріч 1993 року, яка завершує другий інформаційний блок альбому.

Ну і звісно епілог, співзвучний передмові.

Любов і ностальгія у кожному слові: Тарас і Яринка Василькевичі,  Остап Печарський, Зеник Сукач, Богдан Яцун, Ігор Бущак, Ростик Терещук, Мирослав Басараб, Ірина Музичка, Марко та Іван Савицькі, Таня Яронтовська, а між рядками багато-багато інших.

«…ось і добігли стежки пам’яті до свого завершення …

…навіть не зчувся, як добігли…» - пише Автор.

«…Вони виринали ніби ні звідки… і зникали невідь куди…

…щось згадалось, щось не написалось, а щось  безповоротно стерлось… та мабуть так і має бути… такий захисний механізм людини… він, немов казковий мольфар, ховає у закутках пам’яті спогади, які не потребують публічності, які не на часі, які повинні назавжди залишитись  лише у пам’яті…».

Далі буде…

 

«Розмову» вів генеральний директор видавництва «Літературна аґенція „Піраміда”» Василь Гутковський

 

 

Купала   

 

  

   

 

 

 

 

      

 

    

 

 



Рекомендуемые